11 січня, неділя(день екскурсій)

Зранку ми прокинулись, спокійно виглянули у вікно, а там...

СЮРПРААЙЗ

Подістававши наші лижні куртки, ми знов покинули територію табору, щоб поїхати до Ліхтенштайну!) Мені дуже соромно, але до поїздки я взагалі не чула про таке місце і тим більше про те, що це королівство. Приїхали ми до Вадуцу і зрозуміли, що наступна година буде активною, бо нам треба було підніматись по горі(зі сходами, звісно), щоб насолодитись замком та видами на місто. 

Піднімались ми півгодини, не менше. Види дійсно красиві, але нас навіть не завели в замок(що логічно, адже там проживає князь-не думаю, що він був би радий нас там бачити). Отже, ми просто стояли півгодини на тій висоті, їли наші сухпайки, трохи фотографувались та відновлювали дихання.

Коли ми спустились, змучених нас почали водити по маленькій центральній вулиці Вадуцу, завели в костел, після цього дали нам годинку, щоб ми все обдивились. Але признаюсь чесно, мене там нічого не вразило: людей на вулицях немає, все зроблено, наче під лінійку, крім замку, більше не було на що дивитись. Тим більше я була дуже змучена, так ще й мені було спекотно від лижної куртки та термобілизни.

Тадададам після цього нас нарешті повезли назад до табору! Потім ми весь вечір дурачились, пили багато молока, танцювали та були іксайтед щодо майбутніх курсів. Тільки ввечері мені було трохи недобре - і по стану здоров'я, і на душі я почувалась незрозуміло. Ніби й це не хоумсік, але я просто обдумувала все, що сталось і станеться. Справа в тому, що життя там повністю відрізняється від мого життя вдома, тому мені треба було все обдумати. Я певна, що у багатьох бувають такі філософські вечори)

Спасибі, що читаєте♥

Don't believe me, just watch☺