І на черзі в нас 10 січня, субота.
Прокинулись ми з чудовим настроєм, адже знали, що все тільки попереду. Сонячна погода ще більше покращила настрій. Такі ранки є для мене ідеальними)
Це був вихідний, отже курсів не було-в нас була запланована екскурсія в той день. Десь о 9 я вирішила походити по території та освоїтись і знаєте...я ніколи не забуду ту ранкову прогулянку. Коли я стояла на пагорбі з видом на Бодензі та Троген, я відчула себе вільною. Свіже швейцарське повітря затуманило мені голову і  я просто хотіла кричати від радості та щастя. Я надихалась від краєвидів, від усвідомлення того, що я Швейцарії, від погоди, від повітря, від ЖИТТЯ!

За допомогою камери на телефоні та ефектів навіть найогидніше місце може виглядати захоплююче, зате в Швейцарії все навпаки-ніякі камери не передають справжню красу цього місця.

Через годину ми вже мали бути в автобусі, але жителі моєї кімнати вирішили зробити міні-фотосесію перед від'їздом) Те відчуття, коли Троген по коліна:D

Виявилось, що ми їхали на шопінг в молл Сан-Галлену. Залишили голодних українських дітей на 3 години у двоповерховому торговому центрі) Ми трохи не були в настрої для шопінгу, адже зазвичай він відбувається в кінці поїздок, але задля справки ми зайшли в декілька магазинів і нашому шокові не було меж. Ми звісно чули, що Швейцарія дорога країна, але щоб настільки...Навіть кава в Старбаксі коштувала 7 з половиною франків, що по-нашому десь 150 грн. Куртка, яка в Україні коштувала б до 1000 грн, там була оцінена в 6000. Оговтавшись від шоку, ми просто знайшли лавочки, де ловив вайфай і почали відписувати батькам,друзям, викладати фотографії. За те, що ми нічого не купили, ми не парились, адже через пару тижнів нас очікував шопінг в Німеччині, де НОРМАЛЬНІ ціни.

Коли час вийшов, нам дали сухпайки. Туди входив бутерброд з рибою всередині(я не фанат такого), банан, вода і декілька солодощів:5 маленьких швейцарських цукерок,чупа-чупс і злаковий батончик(теж швейцарський). Підкріпившись, ми поїхали в центр міста. Ми мали їхати в аквапарк, але половина групи відмовилась(включаючи мене), тому нас висадили в центрі міста, а плавців повезли далі) Всі розділились на компанії і понеслось...

На нас дивились як на дикунів, адже місцеві не звикли до туристів, а тут приїхав цілий загін україномовних підлітків, котрі фотографуються на кожному кутку. Якби я жила там, я б теж була в шоці, але для нас,львівських, туристи- не дивина)

 Після знайомства з Сан-Галленом нас повезли додому, до табору. Навіть приємно, що я називаю це місце домом, бо це правда с:
Ввечері серби повинні були провести нам екскурсію по території. 2 серби на двох українців, але нашій трійці зробили виключення) Нас вибрав хлопець Нікола, який в майбутньому став нашим найкращим другом і якась дівчина, ім'я котрої я не пам'ятаю. Нікола дуже шикарно розмовляв на англійській, тому на мене найшло почуття сорому за свою неідеальну розмовну і я була тиха, як миша. Оля(та, що брюнетка) мала ті ж самі душевні переживання, що і я(:D), тому розмовляла з сербами тільки Рокса(та, що блондинка). Під кінець екскурсії, ми задали їм питання, яке найбільш скребло нас-як вони відносяться до ситуації в Україні? Від їхньої відповіді нам  стало добре на душі, виявляється, що  в них схожа ситуація з Косово, як у нас з Кримом, тому ми розумієм один одного. До того ж вони сказали, що більша частина молоді підтримує Україну на відміну від старшого покоління. Принаймні ми були захищені від політичних конфліктів за час поїздки, тому ми полегшено зітхнули)
Так і закінчилась наша перша субота в Швейцарії.

Спасибі, що читаєте♥
Don't believe me, just watch☺