12 січня,понеділок

Ну, що ж почнемо?
Це був перший робочий день і ми були в нервово-солодкому очікуванні-що ж нас чекає? Прийшли ми до школи, яка знаходиться на території табору і о 9 почались наші курси. Темою уроку була тема, яка була мені дійсно дуже потрібна-як правильно ставити свої цілі. Кейт просто відкрила мені очі на те, як я помилялась раніше під час ставлення своїх цілей, я тааак рааадааа, що тепер знаю, як це робиться. Нам дали завдання написати цілі(по-правильному), котрі ми хочем виконати під час 3 тижнів в таборі та повісити їх на карту світу. І чим більше вони ставали б реальністю, тим правіше ми мали їх пересувати.

Тоді нас повели на медитацію, але наша група не дуже нею прониклась-було багато сміху навкруги та і я сама не дуже серйозно тоді це сприйняла, але старалась сидіти тихо)

Тоді ми повернулись до класу і нас по лічилці "перший-другий" розділили на дві команди. Виявляється, що ми в таких складах до кінця обміну мали працювати з сербами. Я була щаслива, адже попала в групу з дівчатами, а нашим супервайзором мав бути Марк. Я не знала хто це, але я вважаю, що чоловіки краще доносять інформацію за жінок, тому все було окей:)
Після обіду українська та сербська група зібрались в спортзалі. Фото нема, бо було не до того) Це було офіційне знайомство з сербами, ми робили всякі цікаві ігри. Наприклад, коли одна людина в колі робить якісь рухи, а всі інші за нею повторюють, а двоє інших людей повинні вгадати за допомогою тих, хто "палиться", за ким всі повторюють) Тоді ми розділились на пари серб-українець, сіли спиною до спини. Мене вибрав хлопець-серб по імені Стефан. Отже, ми притулились спинами і тоді Марк почав проводити міні-медитацію. Потім ми повернулись обличчями один до одного та мали навчити один одного дрібничок на наших рідних мовах: як рахувати від 1 до 10, слова "привіт", "до побачення", "школа" і тд.
Тоді й почалось перше випробування, хоча  мало бути навпаки) Справа в тому, що Стефан взагалі не знав англійської, ВЗАГАЛІ, і він не розумів, коли я просила його, щоб він навчив мене цифр по-сербськи. Це не зламало мій бойовий дух і я була готова до нових випробовувань!)
Отже, ми подарували сербам листівки, які ми зробили ще до обіду  і тоді пішла ЖАРАА. Тепер ми мали працювати по нашим групам(в кожній по 20 українців та 17-18 сербів). Марк дав завдання сербам сісти в коло, а українці мали зробити зовнішє коло навколо них, людина навпроти людини. Барабанная дробь*бумбумбумбум*. Отже, на спілкування з людиною давалась 1 хвилина, а разом давалась і тема для розмови. Час пройшов-пересуваєшся до наступної людини і вам вже дається нова тема для розмови. Спочатку я нервувала, не могла видавити з себе правильні слова, не знала, як підтримати розмову. Але я розуміла, що треба настроїтись, бо так діло не піде, що я і зробила. З останніми людьми я вже шпрехала акі-конь і я розуміла, що бар'єр "бесіди на буденні теми" був практично подоланий. А теми було дійсно прості: розкажи про свою сім'ю, ким ти хочеш бути в майбутньому, хто твій ідол, яка твоя улюблена страва і тд.

Єдина фотографія за день(це ще перед розмовами по колу)

Ось так і пройшов перший робочий день в таборі)

Don't believe me, just watch☺